Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
На початку 1980-х Михайлов концептуально поєднав текст і зображення, створивши новий вид артбуку, що стане культовим об'єктом: він недбало наклеював свої фотографії на аркуші паперу, а на полях писав думки - банальні, поетичні чи філософські. Його фрагментарні роздуми не призначалися для підписів, не ілюстрували і не пояснювали фотографій; вони часто були абсолютно не пов'язані з ними і мали бути не менш важливими, композиційною рефлексією на соціальну стагнацію Радянського Союзу.
«В'язкість - це період, в якому жила країна в той час - мирне, тихе, невиразне, нудне життя, час глибокої політичної стагнації, застиглої повсякденності. Не було ні катарсису, ні ностальгії, лише сірі будні. Нічого не відбувалося, і не було нічого цікавого. Мої фотографії не пропонують нічого нового: вони старі, одноманітні. Це нікому не потрібно. Щось спонукало мене писати: внутрішня напруга безнадії. Ця напруга об'єднує ці паскудні фотографії з цими паскудними текстами і описує в'язкість життя, яке нас оточує. Тут немає краси, лише незмінна буденність і поза часовість», - писав він. «Я всюди шукав красу, але не міг її знайти. Я хотів зробити гарну фотографію слідів на снігу, але вони привели мене назад до сміттєвих баків».
«Я йшов полем. У мене не було з собою фотоапарата. І раптом на мене впала тінь від літака, що пролітав над головою. Я повернувся додому, взяв фотоапарат і сфотографував це місце, а потім під фотографією, на якій були лише трава і небо, написав: «Тут на мене впала тінь від літака». Так цей новітній спосіб документування став моїм новим підходом. У ньому була і «правда», і «неправда». Це була інша фотографія, ніхто не робив нічого подібного. Письмовий коментар прибирав із зображення і мою фігуру, і тінь від літака, роблячи його простішим, елементарнішим, але інформація залишалася. СУМА ВСЬОГО = ФОТО + ТЕКСТ; ось у цьому є і реальність, і щось інше, ірреальність. І мені здалося, що фотографія, зроблена таким чином, може передати цілісність краще, ніж фотографія сама по собі. Тому книжка, як об'єкт, краще виражає ситуацію в моїй країні і моє особисте сприйняття. ВИДИМЕ, фотографія + ПРЕЗЕНТОВАНЕ, текст = моя власна суб'єктивна точка зору».
Підписи до серії «В’язкість»
В1
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
Прогулянка під дощем
В піонерському таборі нас возили збирати помідори.
Один потрапив до мене в штани випадково.
Коли я виймав його, всі сміялись
-
В2
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
Фотограф Почеса рідко сміявся і прикривав рот рукою. Але раніше він часто це робив
Загалом, це теж не головне
Однак можна наблизитися до чогось універсального
-
B3
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
Леонід – художник - дизайнер
Оповідка
Леонід сидів у своїй машині, й одна жінка попросила її підвезти, і вони стали парою, а потім дівчина дала Леоніду 25 рублів (їй до вподоби купувати, а не продавати себе), але Леонід не взяв гроші, про що потім дуже шкодував.
-
В4
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
Автобіограф – дві фотографії в масках
Я, Михайлов Борис Андрійович, 1938 р.н., українець.
Батько, Михайлов Андрій Миколайович, українець, 1909 р.н.
Мати, Михайлова Хайа Марківна, єврейка, 1911 р.н.
Брат, Михайлов Анатолій Андрійович.
За кордоном був лише в Польщі.
Під слідством не перебував.
Зараз працюю фотографом в будинку політичної освіти (насправді я відповідаю за миття підлоги)
-
В5
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
У дитинстві я грався в продавця, але мама відчинила двері, і дверна ручка вдарила мене в брову.
-
В6
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
Авангард рефлекторно повинен вести рефлекторно до кінця - або до смерті, щоб створити класику (звичайну європейську тріаду початок-дія-кінець), бо інакше він буде підсилювати декоративність.
Тобто, як вбити себе [на фотографії], щоб вижити
Лукус з особливою чутливістю показував фотографії, зроблені жертвами самогубств. Потім він викинувся з вікна після того, як вбив фотографа, який не любив фотографію.
Наступним кроком, очікуваним з естетичної точки зору, є екзистенційна жертовність
джерело: Г. Котовський - зараз мені подобається східний «мазок пензля» - художник міг думати протягом року, а потім за мить намалювати картину
-
В7
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
В’язкість
Бордова ковдра
-
В8
Срібно-желатиновий друк, ручне розфарбування, нотатки зроблені автором вручну
Система сприйняття застаріла.
Лижники стрибають, а в будці мерзне собака (о, бідне цуценя)
Солдати сплять, а між ними цуценя (це хороші люди в поганих обставинах, але вони допомагають цуценяті)
>це впливає на основні смислові центри
Б.Михайлов
Але стара система полягає не в тому, що функціонують «основні поняття» чи просто асоціації, а в тому, що погляд фокусується то на жінці, то на коті.
Тут це просто очерет на жінці, кіт на вулиці та нова автобусна зупинка
але можна подумати, що це очеретяний кіт і все відбувається в Японії