Борис Михайлов
1938 – народився 25 серпня у Харкові, УРСР
1941 – мати, Хайа, єврейка за національністю, втікає з Борисом до Кірова якраз перед захопленням міста німцями, та повертається до міста 1943 року
1957 – як і батьки, він вирішує стати інженером і вступає до Харківського політехнічного інституту. Закінчивши навчання, влаштовується працювати інженером на завод, що виготовляє електричні деталі для космічної галузі
1966 – з дозволу керівництва заводу починає фотографувати і знімати фільм про завод, на якому працює. У вільний час вступає до Харківського фотоклубу і робить багато фотографій, зокрема портрети «ню». Після рейду КДБ його звинувачують у порнографії, допитують і звільняють з роботи, обшукують квартиру, конфісковують і знищують роботи
1968 – його часто допитує і переслідує міліція, фотоапарат розбивають, а плівку знищують. Після відмови у працевлаштуванні через те, що мати - єврейка, він знаходить роботу інженера у «Водоканал проєкті», а потім влаштовується технічним фотографом у Харківський інститут «Водоканал». У вільний час показує свої роботи друзям на «дисидентських кухнях» - виставках, які влаштовуються у людей вдома
1971 – стає співзасновником групи «Время», андеграундного мистецького колективу, що досліджує експериментальні форми технік і методів фотографії та стане основою Харківської школи фотографії
1971 - 1978 – відвідує фотофестивалі у Прибалтиці та Москві, показує свої роботи іншим митцям
1979 – знайомиться з московськими концептуалістами і товаришує з художником-концептуалістом Іллею Кабаковим
1983 – бере участь у першій виставці групи «Время» у Харківському будинку вчених, яку в день відкриття закриває КДБ
1986 – роботи включені до книги «Another Russia» двох чеських кураторів, відтак творчість вперше привертає увагу західних глядачів
1987 – очолює відділ фотографії Української спілки експериментальної фотографії «Панорама», обіймає цю посаду до 1991 року
1989 – роботи представлені в Данії та Швеції на груповій виставці «Нова радянська фотографія» ("Ny Sovjetisk Fotografi"). Того ж року, коли інтерес до радянської фотографії в Європі зростає, французький фотофестиваль Rencontres d'Arles доручає художнику Івану Диховичному зняти фільм, що знайомить французьку аудиторію з визначними радянськими митцями. Диховичний зосереджує увагу на серії Михайлова «Червоне» і так називає сам фільм
1991 – запрошений на першу виставку в США до Музею мистецтв Карнеґі в Пітсбурзі
1993 – роботи включені до виставки «Нова фотографія» в Музеї сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку, США. Його роботи купують MoMA та Метрополітен-музей
1994 – засновує групу «Швидка реакція» разом з іншими митцями Сергієм Братковим, Сергієм Солонським та другою дружиною Вітою, а також відкриває галерею «Up/Down» у Харкові. Виставляє серію «Солоні озера» в Brotfabrik, Берлін, має першу персональну виставку в Portikus у Франкфурті та Kunsthalle в Цюріху, в Києві його роботи експонуються в новому Центрі сучасного мистецтва Сороса
1996 – проводить рік у Берліні за фінансової підтримки Німецької організації академічних обмінів (DAAD). Виграє премію Coutts Contemporary Art Award
1997 – повертається до Харкова та разом з Вітою працює над серією «Історія хвороби». Виграє премію Альберта Ренгера-Патча за серію «Незакінчена дисертація»
2000 – отримує запрошення від британського фотографа Кріса Кілліпа стати запрошеним професором Гарвардського університету. Виграє премію Хассельблада, престижну міжнародну нагороду для фотографів, які зробили значний внесок у фотографію. «Історія хвороби» отримує приз за найкращу фотокнигу на фестивалі Rencontres d'Arles та книжкову премію Kraszna-Krausz. Він також отримує премію Citibank Private Bank (тепер Deutsche Börse) за найкращу фотографію. «Історія хвороби» експонується в лондонській галереї Saatchi Gallery
2002 – запрошений на посаду професора Лейпцизької академії, де працює до 2003 року
2007 – виставка «Чай, кава, капучино» представлена на Венеційській бієнале
2009 – на запрошення мисткині Нан Голдін серія «Сутінки» експонується в Rencontres d'Arles, де Голдін є запрошеною кураторкою
2010 – персональна виставка «Історія хвороби» в MoMA, Нью-Йорк
2012 – створює серію «Промзона» для першої бієнале в Києві
2015 – отримує премію Goslar Kaiserring
2017 – Серія «Парламент» представлена в українському павільйоні на Венеційській бієнале
2018 – бере активну участь у відкритті Музею Харківської школи фотографії (MOKSOP), першого українського музею сучасної фотографії
2021 – отримує Національну премію імені Тараса Шевченка, перше офіційне визнання творчості в Україні
2022 – ретроспектива, організована в Європейському будинку фотографії (MEP) у Парижі
Соціальні та політичні події, що впливають на творчість Михайлова
1922 - поява Радянського Союзу, в якому Україна є однією з чотирьох перших радянських республік, які підписали договір про створення СРСР. Уряд базується на однопартійному правлінні Комуністичної партії спочатку на чолі з Володимиром Леніним, якого в 1924 році змінив Йосип Сталін
1932-1933 - Голодомор, «смерть від голоду», штучний голод, спровокований сталінським режимом (1924-1953), вбиває від п'яти до десяти мільйонів українців, п'яту частину населення
1937 - Радянський Союз стає тоталітарною державою з централізованою владою в Москві: будь-яка культурна автономія, якою користувалися радянські республіки, скасовується. Київ стає столицею замість Харкова
1941 - під час Другої світової війни Україну окупували німці. Загалом було вбито понад півтора мільйона українських євреїв. У 1943 році Радянський Союз виганяє німців і відновлює Українську Радянську Соціалістичну Республіку
1953 - Георгій Маленков стає наступником Сталіна і незабаром зміщується Микитою Хрущовим, запроваджуючи «культурну відлигу»
1954 - Крим, чорноморське узбережжя, офіційно стає частиною Радянської України
1964 - Призначення Леоніда Брежнєва першим генеральним секретарем знаменує собою кінець відносної свободи преси, запровадженої після смерті Сталіна в 1953 році: все, що показує Радянський Союз менш ніж «досконалим», забороняється, а фотографування оголеної натури знову стає кримінальним злочином
1984 - Наступник Брежнєва Юрій Андропов помирає після 14 місяців перебування на посаді. Його наступник Костянтин Черненко помирає за рік
1985 - Михайло Горбачов, новий лідер Комуністичної партії, запроваджує реформи «перебудови» та «гласності», що призвели до більшої свободи преси
1991 - 24 серпня Україна під керівництвом Леоніда Кравчука проголошує незалежність. 8 грудня лідери Росії, України та Білорусі підписують Біловезькі угоди. Договір припиняє існування Радянського Союзу, який розпадається на 15 окремих держав. 25 грудня Україна офіційно визнається міжнародною спільнотою як суверенна держава
1994 - Леоніда Кучму обрано президентом, його політика суттєво обмежує свободу ЗМІ
1996 - Конституцією встановлено українську мову як державну
2004-2005 – З листопада по січень відбувається Помаранчева революція, масові протести та страйки, викликані звинуваченнями у фальсифікації виборів обраним проросійським Віктором Януковичем. У другому турі виборів перемагає прозахідний Віктор Ющенко. У 2010 році Ющенка змінює Янукович
2013 - під час масштабних демонстрацій Євромайдану українці протестують у відповідь на рішення уряду відмовитися від угоди про асоціацію з ЄС. Більше сотні людей гине і тисяча отримує поранення під час спроби міліції жорстоко розігнати Майдан у лютому 2014 року. Революція призводить до повалення президента Януковича
2014 рік - анексія Криму Росією 27 лютого. 5 вересня Мінські домовленості, які неодноразово порушувалися, а потім відновлювалися, призвели до припинення вогню між Росією та Україною. Протягом наступних двох років 1,45 мільйона людей тікають зі своїх домівок у Криму або на Донбасі
2019 - після Петра Порошенка (2014-2019) президентом України обрано Володимира Зеленського
2022 - 24 лютого починається російське вторгнення в Україну. Однією з перших цілей є Харків. Через рік після російського вторгнення понад 8 мільйонів українців шукають притулку в інших європейських країнах. Крім того, 6 мільйонів українців стають внутрішньо переміщеними особами