Борис Михайлов

Борис Михайлов
Український щоденник
30 березня – 18 серпня 2024

 

Український щоденник - це найбільша ретроспективна виставка в Нідерландах, присвячена українському фотографу і митцю Борису Михайлову (народився в Харкові, 1938). Починаючи з 1960-х років, Михайлов був найвидатнішим митцем, який зафіксував переконливу картину бурхливих змін у своїй країні. Він навмисно використовує «погану фотографію» - свідоме уникнення досконалості в техніці та композиції - для створення тонкої критики ідеалізованих образів життя в колишньому Радянському Союзі. Використовуючи безкомпромісний і болісно реалістичний підхід, він зафіксував розпад радянської імперії та його наслідки для повсякденного життя українського народу.

Вторгнення Росії в Україну надає творчості Михайлова нової актуальності. «Український щоденник» - це не лише особистий щоденник одного з найвпливовіших митців сучасності, а й унікальний і потужний документ країни, яка протягом століть стикалася з численними політичними та культурними утисками.

 

Індивідуальний художній стиль
Борис Михайлов здобув освіту інженера і сам навчився фотографувати. У середині 1960-х йому дали камеру, щоб він зняв короткометражний фільм про державний завод, на якому працював у той час. У вільний час він здебільшого фотографував оголену натуру та експериментував з друком у фотолабораторії. Коли представники КДБ здійснили обшук у фотолабораторії і знайшли фотографії «ню», його негайно звільнили з роботи. У Радянському Союзі існували суворі обмеження на фотографію, і фотографувати оголену натуру було заборонено. Після звільнення Михайлов вирішив присвятити себе фотографії. Йому вдалося заробити на життя, працюючи комерційним фотографом, збільшуючи та розфарбовуючи портрети вручну. Потім він почав розфарбовувати знайдені чорно-білі фотографії, концептуалізуючи техніку розфарбовування, часто використовуючи кітчеві кольори, щоб зробити роботи «гарнішими», імпліцитно висміюючи те, як радянська пропаганда прославляла повсякденні події. Ці перші фотографії Михайлов об'єднав у серію «Луріки», в якій вбачав такий собі радянський сімейний альбом. Цей метод роботи став прикладом вільного використання Михайловим фотографічного мистецтва. Від початку творчого шляху він розробив власну художню мову, яка відрізнялася технікою, форматом і підходом до документування повсякденної реальності у своїй країні - хоча фотографувати на вулицях було заборонено, не кажучи вже про виставки.
 

Документальне та концептуальне 
Михайлову не має  рівних у здатності поєднувати документальне та концептуальне мистецтво. «Червоне», серія з сімдесяти однієї фотографії, що зроблені з кінця 1960-х до кінця 1970-х років, є гарним прикладом цієї тези. На всіх фотографіях присутній червоний колір - потужний символ комуністичної ідеології, з якою виріс Михайлов. До створення «Вчорашнього бутерброда» (кінець 1960-х - 70-ті роки) митець також підійшов концептуально. Серія слайдів мала цікаву генезу: коли Михайлов випадково кинув кілька слайдів на своє ліжко, два зображення злиплися, створивши захоплююче подвійне зображення. Потім він зробив ще більше комбінацій і створив слайд-шоу для альбому Пінк Флойд «Зворотній бік місяця» (1973), який, на його думку, містить відсилки до втраченого раю.

 

Розпад Радянського Союзу
У роботах 1980-х років Михайлов, здається, обережно передчував розпад Радянського Союзу, що наближався. Його фотографії спортивної молоді та маршів високопосадовців із серії «Соц Арт» (1975-85) були зроблені в рамках обмежень на публічну фотозйомку. Михайлов руйнує сенс цих зображень, додаючи кричущі кольори, таким чином висловлюючи своє розчарування і зневіру в радянських ідеалах. У наступних серіях, таких як «Я - не я» (1992) та «Національний герой» (1992), Михайлов руйнує ідеалізований образ чоловічого героя в радянській культурі. «Історія хвороби» (1997-98) нещадно документує наслідки західних впливів, які мали принести процвітання, але насправді призвели до появи нової еліти мільйонерів, тоді як значна частина населення потерпала від бідності, а кількість бездомних різко зросла.

 

Виставка
На виставці представлені роботи з дев'ятнадцяти серій, що зроблені між 1960-ми та 2019 роками, зокрема дві відео інсталяції, монументальні принти, розфарбовані вручну фотографії та серії на кшталт «Червоне», що складаються з кількох робіт. Також  представлені роботи, в яких Михайлов поєднує фотографію з текстами, і багато книжок, які були опубліковані протягом його кар'єри. Повний огляд представлених серій можна знайти на нашій прес-сторінці.

Куратором виставки виступив Європейський дім фотографії у Парижі у тісній співпраці з Борисом та Вітою Михайловими. Після показу в Парижі виставка була перевезена до Виставкового палацу в Римі. Після показу в Гаазькому музеї фотографії виставка буде перевезена до Королівської данської бібліотеки в Копенгагені.

 

Публікація
Виставка супроводжується каталогом з 576 сторінок -  «Від «Блакитного коня» до сьогодення 1965-2022». У каталозі представлені двадцять сім серій робіт Михайлова. Каталог виданий у співавторстві з лондонським видавництвом MEP та Mörel Books. Каталог можна придбати у крамниці музею.
 

Про Бориса Михайлова
Борис Михайлов - одна з найважливіших постатей у міжнародному світі мистецтва, лауреат багатьох міжнародних нагород, зокрема Goslar Kaiserring Award у 2015 році, Hasselblad Award у 2000 році та фото премії Citibank Private Bank Photography Prize (зараз - премія фонду Deutsche Börse Photography Foundation) у 2001 році. Він двічі представляв Україну на Венеціанському бієнале - у 2007 та 2017 роках. Його роботи виставлялися у найбільших музеях світу, зокрема в Тейт Модерн у Лондоні, Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку та C/O в Берліні. У 2021 році його проєкт «Випробування смертю» (2017-19) отримав Національну премію імені Тараса Шевченка, що стало першим офіційним визнанням творчості Михайлова в Україні. З початку 2000-х років Борис і Віта Михайлови живуть між Харковом і Берліном.

Виставка організована у колаборації з Європейським домом фотографії, Париж. Куратор: Лорі Гурвіц у співпраці з Борисом та Вітою Михайловими